- милість
- -лості, ж.1) Доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь. || заст. Прихильність когось вищого становищем у суспільстві до залежного; ласка (див. ласка I 4)). || ірон. || Вияв жалості, милосердя; помилування.••
Роби́ти ми́лість — виявляти добру волю, бажання допомогти, піти назустріч кому-небудь.
Що ми́лість ва́ша — усе, чого зажадаєте.
2) перев. мн., заст. Дар (у 1 знач.), пожертвування. || Добрий, милосердний учинок; благодіяння.3) заст. Любов, кохання.••Бо́жою ми́лістю заст., ірон. — додаток до імператорського та ін. високопоставлених осіб титулу у важливих документах.
Ва́ша (твоя́, його́, її́, їх) ми́лість заст. — а) уживається в шанобливому звертанні підлеглої особи, а також вказівки на третю особу; б) уживається з іронією щодо кого-небудь.
Зроби́ ми́лість — уживається для вираження підсиленого прохання, спонукання до якоїсь дії, вчинку.
Ми́лості про́шу́ (про́симо) — уживається як ввічливе запрошення.
Скажі́ть [мені́] на ми́лість — а) виражає шанобливе прохання; б) виражає здивування, незадоволення, розгубленість.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.